Як врятувати львівський авторемонтний завод?

У Львові за адресою вул. Личаківська, 152 розташований Львівський авторемонтний завод, який належить до структури Міоборони. Львів’яни занепокоєнні, що невдовзі його наздожене та сама участь, що інші військові містечка у Львові. Тому громадський активіст, член партії «Наш край» Валерій Потюк власними зусиллями розробив проект порятунку державного підприємства.

«Усі знають, що Львів – це культурна столиця України. Проте мало хто говорить про те, що місто колись було військовим центром. У 1994 році у Львові налічувалось близько ста військових містечок. Проаналізувавши ситуацію сьогодні, я з’ясував, що близько 90% військових об’єктів Львова вже розпродали. Враховуючи те, що приблизна площа центральної частина міста становить 120 га, а територія львівських військових поселень та установ загалом 652 га, то масштаби втрачених земель вражають.

Нагадаю, що після Революції Гідності влада прийняла закон, згідно з яким була накладена заборона на продаж військового майна. Проте ми сьогодні бачимо, з якою швидкістю зростають нові житлові комплекси, причому дуже часто це відбувається саме на територіях які належали Міноборони. Відповідно до інвестиційних угод 10% із збудованих квартир мали би передавати на потреби армії, натомість, коли я взявся розібрався в ситуації насправді, то з’ясував, що військові отримують тільки 0,5% замість 10%. Тобто, якщо в зоні житлової забудови звели будинки загальною кількістю 1000 квартир, то замість 100 обіцяних і гарантованих законом, до Міноборони доходить тільки 5 квартир. І це у той час, коли в міській раді у черзі на квартиру стоять близько 8 тис. військових.

Наведу один цікавий приклад. Думаю, що багато хто чув про житловий комплект «Княгині Ольги», який розташований на однойменній вулиці. Сьогодні приблизна його комерційна ціна становить 80 млн дол. за 1,5 тис. квартир. Так ось, ця територія колись належала Міноборни. Але рішенням п’ятої сесії четвертого скликання 1995 року ця земля була передана міській раді для будівництва житла для військових, потім декілька разів перепродана, і опинилась в руках бізнесменів.

Задля порятунку одного з останніх заводів я розробив концепцію раціонального використання площі військового містечка. «Полігон новітніх технологій» – це буде навчально-виробничо, виставково-представницький центр концерну «Техвоєнсервісу» Міністерства оборони України на базі львівського авторемонтного заводу.

Реконструкція старих та будівництво нових приміщень створить умови для діяльності комплексу на площі понад 200 кв.м. У майбутньому він матиме всі шанси, щоб стати одним із важливих об’єктів бізнесу Львова та всієї країни. А також буде осередком співпраці та експозиційним центром Міноборони.

Враховуючи те, що загальна площа об’єкту становить 10,0216 га я розробив детальний план зонування території «28 авторемонтного заводу» та пропозиції його використання. На земельній ділянці 3,6 га можливо збудувати 70 тис. кв. м житла для Міноборони силами підприємства концерну «Техвоєнсервіс», управлінням капітального будівництва Міноборони та державного підприємства Міноборони «Інвест житло». В результаті цього Міноборони отримає 100% житла, а не 10%, які пропонують комерційні забудовники.

По сусідству на території розташовані цехи, загальна площа яких становить 50 тис. кв. м. Пропоную їх реконструювати під виробництво. І ще залишається рівно стільки ж території для виставково-представницьких потреб – 50 тис кв.м. На жаль, 1,1 га земельної ділянки вже передані заправці «ОККО».

Головною метою діяльності підприємства буде задоволення потреб Міноборони, збереження та розвиток матеріально-технічної бази, одержання прибутку. Адже тоді львівський авторемонтний завод зможе проводити:

• капітальний ремонт військової техніки, вантажних автомобілів та автобусів;
• ремонт військових автомобілів;
• ремонт автомобілів загально-цивільного призначення;
• капітальний ремонт двигунів та агрегатів автомобільної техніки;
• виробництво та ремонт автомобілів спеціального призначення;
• виготовлення запасних запчастин для автомобілів.

Проте, на мою думку, найголовнішим досягненням стане те, що внаслідок реконструкції та будівництва утвориться мінімум 700 робочих місць для військових, офіцерів запасу, учасників АТО та сімей загиблих в АТО».

Історія підприємства. Підприємство розташоване у колишніх австрійських казармах першого полку уланів ландверу. Згодом у 1920—1939 роках тут розмістився польський 14-й полк уланів (так званих «Язловецьких»). У 1939—1941 роках розміщались радянські танкові частини зокрема 4 механізований корпус генерал- майора Власова. Після 1944 казарми зайняла кавалерія Червоної армії, а дещо пізніше тут влаштовано 28-й авторемонтний завод Міноборони СРСР (в/ч А-3733).